Крізь зірки

    

   У моїй голові і досі звучить органна музика, не розкриваючи очей, я бачу далекі планети, сонячні системи і яскраві відблиски зірок… в моїй голові «Інтерстеллар».  Це фільм-бомба, фільм-філософія, фільм-космос!  Але про все по порядку…

    Декілька днів тому, мені запропонували подивитися фільм «Інтерстеллар». Я ніскільки не вагалась, адже режисером фільму був Крістофер Нолан (відомий за фільмами «Престиж», «Початок» трилогія про Бетмена), зарекомендувавши себе, як успішний режисер, а також акторський склад, який приємно мене вразив.

   Музика. Після цього фільму, розумію – Ханс Ціммер – Бог музики. Епічна органна музика у найскладніші переламні моменти фільму, просто викидає вас з теплого домашнього дивану і несе крізь космос в інші світи, ви просто частина музики, ви музика.

   Спецефекти.  Візуальні ефекти в фільмі просто вражають. Політ крізь зірки, далекі планети і сонячні системи… ви відчуєте себе на долоні у Бога, що показує вам власно створений світ.

  Актори.  Музика і спецефекти змушують замирати біля екрані, але акторська гра справді триматиме вас у напрузі.  Метью МакКонахі  і  Енн Гетевей, грають у прекрасному акторському тандемі. Я вірю – їх сльозам, болі, радості і сумнівам.

  Філософський присмак фільму.  Спочатку мені здалося, що фільм нудний, довго описувалися головні герої фільму, пошук привида дочкою  Купера…все здалось ефемерним, але як тільки я почула «політ на далекі зірки», моє серце приємно закалатало…І три години фільму пролетіло, наче одна хвилина. А після перегляду стільки, ідей, думок, і заперечень...

   А щоб зробили ви, якби перед  вами постала нетривіальна задача – врятувати світ, але залишити свою сім`ю, без надії на те, що ви побачите колись свої рідних…?

П.С. Я з дитинства люблю фантастику, і мріяла стати астронавтом, тому я залюбки дивлюся фільм такого жанру, але навіть, якщо ви не любите фантастику, все одно подивіться, адже фільм ставить найважливіше питання  про існування нашого світу.

Вдалого вам перегляду!